Стаття 111-2 КК України: пособництво державі-агресору та кримінальна відповідальність

1. Що передбачає стаття 111-2 КК України
2. Склад злочину за ст. 111-2 КК України
3. Частини статті 111-2 КК України
4. Які дії можуть вважатися пособництвом державі-агресору
5. Судова практика за ст. 111-2 КК України
6. Адвокат по статті 111-2 ККУ
7. Юридична консультація у справі про пособництво державі-агресору
8. Поширені запитання

Законом України № 2198-IX від 14 квітня 2022 року Кримінальний кодекс доповнено новою нормою, а саме 111-2 ККУ, що криміналізувала активне сприяння державі-агресору. Ця стаття стала одним із ключових правових інструментів захисту національної безпеки в умовах воєнного стану й органічно доповнює статтю 111-1 КК про колабораційну діяльність у частині відповідальності за матеріальну та організаційну підтримку окупанта.

1. Що передбачає стаття 111-2 КК України

У статі 111-2 пособництво державі-агресору закріплює відповідальність за особливо тяжкі злочини у сфері державного суверенітету та національної безпеки. Усі склади злочинів розміщено в єдиній диспозиції норми без поділу на класичні частини, однак фактично вони охоплюють два самостійних блоки протиправної поведінки з різними формами дій і різними реципієнтами незаконної допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 49 КК України строки давності до цих злочинів не застосовуються і притягнення до відповідальності можливе в будь-який момент незалежно від часу, що минув із дня вчинення діяння. Підслідність визначено за СБУ (абзац 1 частини 2 статті 216 КПК України), а частиною 6 статті 176 КПК закріплено виключне застосування тримання під вартою як запобіжного заходу – застава як альтернатива у цих провадженнях недоступна.

Що таке пособництво державі-агресору

У загальному кримінально-правовому сенсі пособник – особа, яка сприяє вчиненню злочину іншою особою, але не є його безпосереднім виконавцем (частина 5 статті 27 КК України). У контексті 111-2 ККУ це поняття набуло іншого правового змісту і пособник тут є самостійним виконавцем злочину, а не лише допоміжним суб’єктом.

Кваліфікація здійснюється безпосередньо за цією статтею без застосування правил Загальної частини про співучасть. Це означає, що навіть дії, які традиційно вважалися б «допоміжними», утворюють закінчений склад особливо тяжкого злочину за умови наявності умислу та спеціальної мети.

Отримати консультацію

2. Склад злочину за ст. 111-2 КК України

Дана стаття захищає суспільні відносини у сфері державного суверенітету, конституційного ладу та обороноздатності держави. Об’єктом злочину виступають базові засади існування України як незалежної держави, тобто суверенітет, територіальна цілісність і національна безпека в усіх її вимірах. Доказування кожного елементу складу є самостійним завданням у кримінальному провадженні й може стати предметом як обвинувачення, так і ефективного захисту.

Об’єктивна сторона злочину

Злочин має формальний склад, тобто вважається закінченим із моменту вчинення конкретних дій, а настання реальних шкідливих наслідків для кваліфікації не вимагається. Перша форма об’єктивної сторони – реалізація або підтримка рішень чи дій держави-агресора, її збройних формувань або окупаційній адміністрації держави агресора.

Друга форма – добровільного збору, підготовки та передача матеріальних ресурсів чи інших активів на користь відповідних структур агресора.

Закон криміналізує вже саму підготовку таких ресурсів – злочин вважається закінченим ще до моменту їх фактичної передачі. На відміну від ст. 111-2 КК України, частина 4 статті 111-1 КК охоплює передачу ресурсів незаконним формуванням, створеним безпосередньо на тимчасово окупованій території, тому правильне розмежування між цими нормами має вирішальне значення для кваліфікації.

Суб’єктивна сторона та форма вини

Злочин вчиняється виключно з умислом – прямим або непрямим. Обов’язкова ознака суб’єктивної сторони – спеціальна мета, а саме завдання шкоди Україні, її суверенітету, конституційному ладу або обороноздатності. Вчинення дій під реальним примусом або без усвідомлення їх суспільно небезпечного характеру виключає умисел і є самостійною підставою для захисту.

Суб’єкт злочину – загальний, тобто осудна особа, якій виповнилося 16 років, громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Громадяни держави-агресора виключені із суб’єктного складу цієї норми.

Отримати консультацію

3. Частини статті 111-2 КК України

Попри формальну єдність диспозиції, 111-2 ККУ фактично охоплює два самостійних блоки протиправних діянь, кожен із яких передбачає різні форми поведінки та різне коло отримувачів незаконної допомоги. Розмежування між цими блоками визначає правильну кваліфікацію дій обвинуваченого та впливає на вибір правових аргументів і підстав для захисту у конкретному кримінальному провадженні.

Частина 1 статті 111-2 КК України

Ч. 1 ст. 111-2 КК України стосується реалізації або підтримки рішень та/або дій держави-агресора, її збройних структур чи окупаційній адміністрації держави агресора. Практично це охоплює виконання наказів окупаційних органів, сприяння організації псевдореферендумів і незаконних «виборів», участь в адміністративній роботі окупаційних структур. Від публічних закликів до підтримки за частиною 1 статті 111-1 КК, що є лише проступком, ця норма кардинально відрізняється, адже тут криміналізовані не слова, а конкретні дії, що утворюють особливо тяжкий злочин.

Частина 2 статті 111-2 КК України

Другий блок охоплює передачі матеріальних ресурсів чи інших активів, тобто коштів, техніки, продовольства, майна представникам держави агресора, її збройним формуванням або окупаційній адміністрації. Добровільність є обов’язковою ознакою цієї форми і дії під реальним примусом або загрозою застосування зброї виключають кваліфікацію за цим блоком. Кожен такий випадок потребує окремого доказування наявності або відсутності вільного волевиявлення особи.

4. Які дії можуть вважатися пособництвом державі-агресору

111-2 ККУ охоплює значно ширше коло конкретних діянь, ніж може здатися на перший погляд. На практиці органи досудового розслідування та суди кваліфікують за цією нормою:

1. Передачу розвідувальних відомостей про дислокацію або переміщення підрозділів ЗСУ представникам держави агресора.
2. Добровільну участь у роботі структур окупаційній адміністрації держави агресора та виконання її функцій.
3. Фінансування або матеріальне забезпечення збройних формувань держави-агресора.
4. Сприяння вербуванню громадян до лав окупаційних збройних структур.
5. Організацію пропаганди та поширення дезінформації з метою завдання шкоди Україні.
6. Збір і підготовку ресурсів для наступної передачі окупантам, навіть якщо сама передача ще не відбулася.

Отримати консультацію

5. Судова практика за ст. 111-2 КК України

Від набрання чинності відповідної норми суди ухвалили сотні обвинувальних вироків по всій Україні. Судова практика за ст. 111‑2 ККУ демонструє, що найпоширенішими є справи, пов’язані з передачею розвідувальної інформації та матеріальним забезпеченням окупаційних сил.

Обвинувальні вироки ухвалюються навіть за відсутності підозрюваного у порядку спеціального провадження in absentia відповідно до положень статті 297‑1 Кримінального процесуального кодексу України. Серед характерних тенденцій практики є активне використання цифрових доказів, зокрема переписок у месенджерах, геолокаційних даних та банківських транзакцій, а також суворий підхід судів до оцінки добровільності дій обвинуваченого.

Наприклад, у справі № 991/1324/20 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду визнав, що засудження особи за пособництво державі-агресору можливе навіть за відсутності попереднього чи одночасного вироку виконавцю, і це не порушує право на справедливий судовий розгляд. Обвинуваченого визнали винним у пособництві в одержанні великого хабаря та в легалізації (відмиванні) коштів, попри доводи захисту щодо необхідності встановлення вини основного виконавця. Суд підкреслив, що відповідальність пособника, хоча й похідна від дій виконавця, може оцінюватися окремо, за умови дотримання права на захист та можливості оскаржити всі обставини обвинувачення.

Які обставини враховує суд при винесенні вироку

При призначенні покарання суд оцінює:

1. Форму умислу та наявність спеціальної мети – завдання шкоди Україні.
2. Тривалість і систематичність протиправних діянь.
3. Характер та обсяг передачі матеріальних ресурсів чи інших активів.
4. Ступінь добровільності та наявність або відсутність примусу.
5. Реальний вплив дій обвинуваченого на обороноздатність держави.

Санкція передбачає позбавленням волі на строк від 10 до 12 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.

Отримати консультацію

6. Адвокат по статті 111-2 ККУ

Адвокат Руслан Ружицький здійснює захист у провадженнях у сфері національної безпеки, зокрема:

1. Забезпечення правового захисту підозрюваних та обвинувачених у кримінальних провадженнях за ст. 111‑2 КК України.
2. Ретельний аналіз доказової бази та оцінка законності її отримання.
3. Виявлення та оскарження процесуальних порушень органів досудового розслідування.
4. Надання консультацій щодо застосування норм кримінального та процесуального законодавства воєнного часу.
5. Формування ефективної правової позиції клієнта для судового розгляду та апеляційного перегляду.
6. Підготовка клопотань, заяв, запитів та інших процесуальних документів для захисту прав і законних інтересів.
7. Мінімізація ризиків правових наслідків шляхом комплексного підходу до захисту клієнта.

7. Юридична консультація у справі про пособництво державі-агресору

Юридична консультація є першим і найважливішим кроком у захисті прав підозрюваного або обвинуваченого. У справах за ст. 111‑2 КК України тримання під вартою часто застосовується без альтернативи, тому важливо сформувати правову позицію ще до першого допиту. Зволікання може дорого коштувати. Руслан Ружицький надасть професійну оцінку вашої ситуації та допоможе визначити найбільш ефективний спосіб захисту.

Отримати консультацію

8. Поширені запитання

1️⃣ Чи можуть притягнути до відповідальності за ст. 111-2 КК України без прямого умислу?

Закон передбачає, що відповідальність за пособництво державі-агресору можлива як за прямий, так і за непрямий умисел, тобто навіть якщо особа не мала наміру безпосередньо завдати шкоди, але усвідомлювала можливі наслідки своїх дій. Дії з необережності або виконані під реальним примусом не тягнуть кримінальної відповідальності, а кожна ситуація оцінюється індивідуально.

2️⃣ Чи можуть у межах розслідування проводитися обшуки?

Так. СБУ виступає як орган досудового розслідування і має право проводити обшуки. Але для цього обов’язково потрібна ухвала слідчого судді, адже без неї обшук буде незаконним. Водночас закон дає можливість оскаржити будь-яку процесуальну дію слідчих, включно з обшуком, у судовому порядку відповідно до статті 303 Кримінального процесуального кодексу України. Це означає, що підозрюваний або його адвокат можуть звернутися до суду, якщо вважають, що права були порушені під час проведення обшуку.

3️⃣ Чи може справа за ст. 111-2 КК України розглядатися без участі підозрюваного?

Так. Щодо осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території або на території держави-агресора та оголошені у розшук, допускається спеціальне провадження in absentia відповідно до статті 297-1 КПК України.