Стаття 111-1 КК України: колабораційна діяльність

Зміст

1. Що передбачає стаття 111-1 КК України
2. Закон про колабораціонізм в Україні
3. Склад злочину за статтею 111-1 ккУ
4. Частини статті 111-1 КК України: детальний аналіз
5. Яка відповідальність передбачена за колабораційну діяльність
6. Як відбувається розслідування справ про колабораціонізм
7. Допомога адвоката по статті 111-1 КК України
8. Поширені запитання

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну правова система держави отримала нагальне завдання, а саме встановити чіткий механізм відповідальності за свідому співпрацю громадян із окупаційними структурами. Відповіддю стала ст. 111-1 КК України – спеціальна норма, що охоплює вісім самостійних форм протиправної поведінки від публічних заяв на підтримку агресора до участі у збройних формуваннях на його боці.

1. Що передбачає стаття 111-1 КК України

Ст. 111-1 розміщена у Розділі I Особливої частини Кримінального кодексу, а саме «Злочини проти основ національної безпеки України». Вона має складну конструкцію, тобто частини 1–7 є самостійними складами кримінальних правопорушень із власними санкціями, а ч. 8 – кваліфікованим складом, що застосовується у разі настання загибелі людей або тяжких наслідків.

Норма побудована за принципом градації суспільної небезпечності: від кримінального проступку (ч. 1) до особливо тяжкого злочину (ч. 8). Відповідно до ч. 5 ст. 49 КК України, строки давності до злочинів проти основ національної безпеки не застосовуються і притягнення до відповідальності можливе незалежно від часу вчинення діяння, навіть після закінчення збройного конфлікту.

Зміст статті 111-1 Кримінального кодексу України

Стаття передбачає відповідальність за такі форми протиправних дій:

1. Публічне заперечення збройної агресії проти України або заклики до підтримки держави-агресора (ч. 1).
2. Добровільне зайняття посади без організаційно-розпорядчих функцій в окупаційних органах (ч. 2).
3. Пропаганда у закладах освіти на підтримку окупанта (ч. 3).
4. Передача матеріальних ресурсів або господарська діяльність у взаємодії з агресором (ч. 4).
5. Обіймання керівних посад або участь в організації незаконних виборів чи референдумів (ч. 5).
6. Організація політичних заходів або інформаційна діяльність на підтримку держави-агресора (ч. 6).
7. Зайняття посад у незаконних правоохоронних або судових органах, участь у збройних формуваннях агресора (ч. 7).
8. Настання загибелі людей або тяжких наслідків внаслідок дій за ч. 5–7 (ч. 8).

Отримати консультацію

2. Закон про колабораціонізм в Україні

До 2022 року ККУ не містив єдиної спеціальної норми щодо відповідальності за взаємодію з окупаційними структурами. Ухвалення окремої норми стало прямою реакцією держави на масштаб загроз, породжених повномасштабним вторгненням, і спрямоване на чітке розмежування між вимушеним виживанням в окупації та свідомою зрадою інтересів держави.

Коли був прийнятий закон України про колабораціонізм

Закон про колаборантів, а точніше Закон України № 2108-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» був прийнятий 3 березня 2022 року та набрав чинності в умовах дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року.

Зміни в законі не містять єдиного нормативного визначення поняття «колаборант» і критерії протиправної поведінки розкриваються виключно через диспозиції частин ст. 111-1 КК.

Які дії вважаються колабораціонізмом

Колабораціонізм (стаття 111-1 КК конкретизує його через вичерпний перелік заборонених форм поведінки, а не через загальне визначення) охоплює відповідно до пояснювальної записки до Закону № 2108-IX співпрацю з державою-агресором у військовій, політичній, інформаційній, адміністративній, господарській і трудовій сферах.

Ключові правові ознаки колаборанта:

1. добровільний та свідомий характер дій – відсутність реального примусу або загрози;
2. посягання на суверенітет України, конституційний лад або обороноздатність держави;
3. умисна спрямованість поведінки на підтримку або легітимізацію окупаційних структур.

Сам факт перебування на тимчасово окупованій території та вимушені побутові контакти з окупантом складу злочину не утворюють. Відповідальність настає лише за умисні дії, що реально завдають шкоди інтересам держави.

Отримати консультацію

3. Склад злочину за статтею 111-1 ккУ

Правильне встановлення складу злочину є визначальним для кваліфікації діяння та вибору стратегії захисту. Невірна кваліфікація може змінити санкцію кардинально від позбавлення права обіймати посади до довічного позбавлення волі.

Об’єкт та предмет злочину

Основний безпосередній об’єкт – основи національної безпеки України. Додатковими об’єктами можуть бути обороноздатність держави, конституційний лад, інформаційний простір, система освіти.

Предмет злочину залежить від конкретної частини, це можуть бути публічні висловлювання, матеріальні ресурси або посадове становище особи в органах влади, створених на окупованій території.

У практиці виникає суттєва проблема конкуренції норм, адже ст. 111-1 нерідко конкурує зі ст. 111 (державна зрада), ст. 111-2 (пособництво державі-агресору) та ст. 436-2 (виправдовування агресії). Розмежування здійснюється за об’єктом посягання та суб’єктом злочину.

Суб’єкт та форма вини при колабораційній діяльності

Суб’єктом злочину в більшості частин є громадянин України як спеціальний суб’єкт. Виняток становлять ч. 4 та ч. 6, де суб’єктом може бути будь-яка осудна особа.

Усі злочини цього розділу вчиняються виключно з прямим умислом, тобто особа усвідомлює суспільну небезпечність своїх дій і бажає їх вчинення. Обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони є антидержавний мотив та мета заподіяти шкоду національній безпеці (позиція Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з матеріалів вебінару «Злочини проти основ національної безпеки України»).

Отримати консультацію

4. Частини статті 111-1 КК України: детальний аналіз

Відповідальність, передбачена цією статтею, диференціюється залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки вчинених дій. Саме тому аналіз кожної частини норми є необхідним для коректної правової кваліфікації та об’єктивної оцінки можливих правових наслідків у конкретній ситуації.

Ч. 1 ст. 111-1 КК України

Частина 1 встановлює відповідальність за публічне заперечення збройної агресії або публічні заклики до співпраці з державою-агресором, невизнання суверенітету держави на окупованих територіях. Публічним вважається поширення звернень до невизначеного кола осіб, зокрема в мережі Інтернет або через медіа (примітка 1 до ст. 111-1 КК).

Ч. 5 ст. 111-1 КК України

Частина 5 криміналізує добровільне зайняття посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, в окупаційних органах влади, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів. Для кваліфікації достатньо самого факту добровільного зайняття такої посади і настання додаткових наслідків не вимагається.

Ч. 6 ст. 111-1 КК України

Частина 6 передбачає відповідальність за організацію та проведення заходів політичного характеру, а саме з’їздів, мітингів, демонстрацій, конференцій, а також за здійснення інформаційної діяльності на підтримку держави-агресора. Вказівка «за відсутності ознак державної зради» означає таке, що якщо громадянин України вчиняє такі дії, його поведінку, як правило, кваліфікують за ст. 111 КК (державна зрада); за ч. 6 переважно відповідають іноземці та особи без громадянства.

Ч. 7 ст. 111-1 КК України

Частина 7 – найсуворіша серед самостійних частин статті. Охоплює добровільне зайняття посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, участь у збройних формуваннях держави-агресора або надання їм допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України.

У справі № 331/4882/23 (ВС ККС, 21.07.2025) колишнього працівника рибоохорони, який добровільно обійняв посаду в незаконному «правоохоронному органі» окупантів у Бердянську, засуджено за сукупністю ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Отримати консультацію

5. Яка відповідальність передбачена за колабораційну діяльність

Санкції охоплюють широкий спектр покарань – від обмеження в правах до довічного позбавлення волі:

• Ч. 1 – позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
• Ч. 2 – те саме з можливою конфіскацією майна.
• Ч. 3 – виправні роботи на строк до двох років або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
• Ч. 4 – штраф або 3–5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна.
• Ч. 5 – позбавлення волі від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
• Ч. 6 – від 10 до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
• Ч. 7 – позбавлення волі від 12 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
• Ч. 8 – 15 років або або довічне позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Конфіскація майна призначається як обов’язкове або факультативне покарання залежно від конкретної частини статті.

Отримати консультацію

6. Як відбувається розслідування справ про колабораціонізм

Провадження у справах по статті 111-1, тобто колабораційна діяльність мають суттєву специфіку, зумовлену умовами збройного конфлікту і особливостями формування доказової бази.

Основні джерела доказів у таких справах:

1. Цифрові докази – протоколи огляду інтернет-сторінок, Телеграм-каналів, скріншоти та відеофайли. ВС ККС у справі № 201/11849/23 (21.07.2025) підтвердив їх допустимість при засудженні доцента Маріупольського державного університету за пропаганду в освітньому закладі (ч. 3 ст. 111-1 КК).
2. Показання свідків – осіб, які перебували на окупованій території або безпосередньо спостерігали дії обвинуваченого.
3. Офіційні документи – накази, договори, трудові угоди, підписані в структурах окупантів.
4. Відкриті джерела (OSINT) – публічні реєстри, медіаматеріали, публікації у соціальних мережах.

Ключова складність полягає в тому, що більшість доказів фізично знаходиться на тимчасово окупованій території, а прямий доступ до них правоохоронців є обмеженим. Через це значна частина справ розглядається у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (ст. 323 КПК України). Цифрові докази можуть бути оспорені через ризик підробки і тут відкривається важлива процесуальна можливість для захисту.

7. Допомога адвоката по статті 111-1 КК України

Справи про колабораціонізм ККУ відзначаються підвищеною правовою складністю, адже кваліфікація нерідко залежить від позиції конкретного слідчого, доказова база формується в умовах обмеженого доступу, а санкції варіюються від обмеження у правах до довічного позбавлення волі.

Адвокат Руслан Ружицький спеціалізується на захисті у кримінальних провадженнях, пов’язаних зі злочинами проти основ національної безпеки. До правової допомоги входить:

1. аналіз матеріалів кримінального провадження, оцінка допустимості та достатності доказів;
2. розробка правової позиції з урахуванням конкретних обставин справи та конкуренції норм;
3. оскарження незаконних процесуальних рішень слідчого або прокурора;
4. підготовка клопотань про перекваліфікацію на менш тяжкий склад або закриття провадження;
5. представництво інтересів клієнта на всіх стадіях кримінального процесу.

Отримати консультацію

8. Поширені запитання

1️⃣ Чи можна уникнути відповідальності за колабораційну діяльність?

Закон не передбачає автоматичного звільнення від відповідальності. Проте якщо дії були вчинені під реальним фізичним або психічним примусом, це може стати підставою для виключення кримінальної відповідальності за ст. 40 КК України. Суд також ураховує пом’якшуючі обставини, тобто щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, сприяння розслідуванню. Своєчасна консультація адвоката по колабораційній діяльності дозволить правильно оцінити ці обставини ще до вручення підозри.

2️⃣ Чи можуть перекваліфікувати справу за статтею 111-1 КК України?

Так, і така ситуація трапляється нерідко. Через конкуренцію норм (ст. 111, 111-1, 111-2, 436-2 КК) кваліфікація залежить не лише від фактичних обставин справи, а й від позиції конкретного слідчого. Перекваліфікація може суттєво змінити покарання, наприклад, з позбавлення волі до 15 років на позбавлення права обіймати посади. Захист у справі про колабораціонізм слід організовувати з перших процесуальних дій, не чекаючи обвинувального акта.

3️⃣ Які докази використовують у справах про колабораціонізм?

Найпоширенішими доказами у таких справах є цифрові матеріали (скріншоти, відеозаписи, публікації у соціальних мережах), показання свідків, а також документи, видані окупаційними адміністраціями. Водночас ключовою проблемою залишається їх належна верифікація, адже електронні дані можуть бути змонтованими або сфальсифікованими, а свідчення — неточними чи суб’єктивними.

Адвокат у межах здійснення захисту проводить комплексний аналіз кожного доказу на відповідність критеріям належності, допустимості та достовірності, а також ініціює визнання недопустимими тих доказів, що отримані з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України.