Рапорт про відмову від виконання бойового завдання. Зразок

Зміст

1. Відповідальність за невиконання наказу командира
2. Ст. 402. Непокора – умисне невиконання наказу начальника
3. Чим відрізняється ст. 402 від ст. 403 КК України
4. Коли наказ військового командира можна не виконувати
5. Відмова від виконання наказу через релігійні переконання
6. Рапорт на відмову від виконання бойового завдання
7. Рапорт про відмову від виконання бойового завдання за станом здоров’я
8. Зразок відмови від виконання бойового наказу за станом здоровʼя

1. Відповідальність за невиконання наказу командира

Кримінальний кодекс України передбачає два випадки, коли невиконання наказу військового командира є злочином.

Стаття 402 – Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу. Покарання за такі дії під час воєнного стану чи в бойовій обстановці від 5 до 10 років позбавлення волі.

Стаття 403 – Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Покарання за такі дії під час воєнного стану чи в бойовій обстановці від 4 до 8 років позбавлення волі.

2. Ст. 402 КК. Непокора – умисне невиконання наказу командира

В ст. 402 КК України є дві форми вчинення цього злочину:

1. відкрита відмова виконати наказ начальника;
2. інше умисне невиконання наказу.

Теоретично спосіб вчинення цього злочину на покарання не впливає. Однак якщо військовий демонстративно і зухвало відмовився виконувати наказ, суд може це врахувати і призначити суворіше покарання.

Якщо ж військовий відмовився виконати наказ не відкрито, це створює додаткову складність для слідства. Обвинувачення має довести, що хоча військовий не сказав, що відмовляється, або навпаки сказав: “добре виконаю”, але все ж він наказ не виконав і зробив це умисно.

Така ситуація — це вже поле роботи для адвоката і можливість перейти зі статті 402 на менш сувору статтю 403 КК України.

Отримати консультацію

3. Чим відрізняється ст. 402 КК України від ст. 403 КК України

По-перше, форма вини в ст. 403 – необережність. Якщо в ст. 402 особа відкрито виступає проти виконання наказу, або якщо не відкрито, то все одно умисно його не виконує, то в статті 403 невиконання наказу є наслідком недбалості чи необережності.

По-друге, в ст. 403 КК України мають бути тяжкі наслідки. Що таке тяжкі наслідки в кожному випадку буде оцінюватися індивідуально. Це, наприклад, може бути таке:

• заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження одній особі;
• матеріальні збитки у великому розмірі;
• заподіяння шкоди екології;
• дезорганізація роботи військової частини;
• зрив виконання бойового завдання.

4. Коли наказ військового командира можна не виконувати

Відповідно до ч. 3 ст. 41 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження.

Відповідно до частини 2 цієї статті, наказ або розпорядження є законними, якщо вони (1) віддані відповідною особою (2) в належному порядку та (3) в межах її повноважень (4) і за змістом не суперечать чинному законодавству (5) та не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Таким чином, якщо командир, наприклад, віддає наказ, взяти штурмом посадку, який не реально виконати, то формально, такий наказ є законним. Він входить в межі повноважень командира і не є очевидно незаконним. Тому відкрито без пояснень і обгрунтування відмовлятися виконувати такий наказ не можна.

Крім того, військовослужбовець, отримуючи той чи інший наказ, може не знати весь задум командира. Військовослужбовцю може здаватися, що наказ необдуманий, а насправді це не так. Натомість невиконання наказу може ставити в уразливе положення інших осіб, які розраховують на його виконання. Це своєю чергою, може бути причиною додаткових втрат серед особового складу та засобів.

На практиці, явно незаконний наказ — це той, який вимагає від особи вчинити злочин. Наприклад, вбивство, мародерство, державна зрада, тощо.

Отримати консультацію

5. Відмова від виконання наказу через релігійні переконання

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці не мають права відмовлятися або ухилятися від виконання обов’язків військової служби з мотивів релігійних переконань.

Таким чином, якщо особу мобілізували, вона проходить службу, взяла зброю, користувалася нею, то відмовитися виконати наказ командира з релігійних переконань вже не вийде. Такі дії будуть кваліфікувати за ст. 402 КК України — непокора вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Щоб відмовитися виконати бойовий наказ з релігійних переконань треба з самого початку мобілізації подавати правильні рапорти і заяви про такі переконання. Щоб можна було довести, що дійсно є такі переконання, а не бажання ухилитися.

6. Рапорт на відмову від виконання бойового завдання

Командир зобов’язаний забезпечити умови для виконання свого наказу. Якщо виконати його наказ об’єктивно неможливо, військовослужбовець повинен доповісти про це командиру. Потрібно повідомити про причини, що заважають виконати наказ, або запропонувати інший варіант його виконання.

Вирішувати конфлікт з командиром треба спокійно, без образ і зайвих зневажливих реплік.

З практики скажу, що є три дієві підстави, щоб написати рапорт про відмову від виконання бойового завдання:

• про відмову від виконання бойового завдання за станом здоровʼя;
• про відмову від виконання бойового завдання у звʼязку з недостатністю інформації та ресурсів для його виконання;
• про відмову від виконання бойового завдання, оскільки військовий має право на звільнення, подав документи, але їх не розглядають.

Спішити писати письмовий рапорт на відмову від виконання бойового завдання не треба. Можна передчасно самому себе не задокументовувати. Рапорт треба писати, коли стане зрозуміло, що командир вирішив документувати факт невиконання наказу і буде писати свій рапорт про невиконання наказу.

В такому випадку рапорт про відмову від участі в бойових діях треба оформити письмово і подати безпосередньо командиру. Додатково такий рапорт можна подати вищому керівнику.

В усіх випадках, перед тим як писати це, я рекомендую проконсультуватися з адвокатом у кримінальних справах. Бо якщо щось зробити не так, навіть використати не те слово, є ризик потрапити під кримінал.

Отримати консультацію

7. Рапорт про відмову від виконання бойового завдання за станом здоров’я

Військовослужбовець може написати рапорт про відмову від виконання бойового завдання за станом здоров’я. Головна вимога – мають бути реальні проблеми із здоровʼям. І потрібно розуміти, що не усі проблеми з здоровʼям дозволяють відмовитися від виконання наказу.

В людини мають бути симптоми чи хвороби, які реально перешкоджають виконати конкретні дії, які треба виконати. Наприклад, якщо наказ передбачає пересування на 10 км в повному спорядженні, а в цей час у військового загострився радикуліт чи травма меніска, тощо.

Крім того, треба, щоб не було такого, що проблеми із здоровʼям різко з’явилися лише після отримання бойового наказу. Тому свої хвороби треба документувати. Рекомендую під час відпустки пройти усі можливі обстеження, щоб вони були свіжі.

Також треба звертатися до лікаря військової частини і повідомляти про погіршення стану здоровʼя. Це треба робити до наказу, щоб були відповідні записи. І це треба зробити після отримання наказу. Він має зафіксувати, що проблеми зі здоровʼям є.

8. Зразок відмови від виконання бойового наказу за станом здоровʼя

Ось приблизний зразок рапорту про відмову від виконання бойового завдання за станом здоровʼя:

Такого числа, такий-то дав мені наказ зробити таке-то.

Виконання цього наказу передбачає від мене вчинення того-то, в таких-то умовах, і протягом такого-то часу.

Стан мого здоров’я не дає мені можливості виконати цей наказ.

В мене є такі-то симптоми. Вони підтверджуються такими медичними документами.

Це не дозволяє мені виконати те-то.

Крім того, виконання цього наказу може завдати шкоди моєму здоровʼю. В мене може загостритися, почати прогресувати, з мною може статися таке-то.

Медичними документами підтверджується, що мені треба уникати того і постійно робити таке-то.

Прошу врахувати вказані обставини.

Писати в рапорті, що відмовляєтеся, не варто. Треба писати, що не можу виконати. Тобто ми ніби не відмовилися, а поставили до відома. Тоді можна сказати “та я не відмовлявся, я сказав, що не зможу виконати і щоб командир це врахував”.

Якщо вам потрібен захист у справах, що стосуються несення військової служби, звертайтеся. Ви отримаєте якісну та ефективну правову допомогу.

РР адвокат